Уютный блог: "Труба усьому"

"Ну, все, Новосельцев, Ваше дело труба".

к\ф "Служебный роман"

Небагато я бачив документальних фільмів. Якщо чесно – майже взагалі не бачив. Ще з дитинства рядок зі словом «док.фільм» в програмі передач стійко асоціювався з чимось нудотним, пов’язаним чи то з боротьбою за врожай, чи то з нормами виплавки чавуну. Мені тодішньому хотілось мультиків, або, чогось на кшталт «Американського нінзі-2», з погонями, бійками та вибухами. Можливо саме тому я не очікував чогось особливого від «Труби», ідучи на показ у кінотеатрі «Жовтень».

Зараз, post factum аналізуючи, чому я все ж таки пішов, розумію - підкупила тема. Газова труба, що єднає Схід та Захід, Росію з Європою. Можливо, якби не ворожнеча на сході України, стрічка пройшла б повз мене, але... Я пішов. І не помилився.

Фільм Віталія Уманського був показаний ще в квітні в рамках фестивалю кіно та урбаністики "86", що пройшов у Славутичі. Відлунням фестивалю стали покази найкращих стрічок у кінотеатрі "Жовтень".

Стрічка, що триває майже дві години, сприймається на одному подиху. Відчуття затягування виникало лише вдвічі, але я списую це на рахунок впливу сучасних блокбастерів - з погонями, бійками та вибухами, - події в яких розгортаються в шаленому темпі, не даючи часу поміркувати над щойно побаченим.

Географія фільму виявилась настільки ж широкою, наскільки довгою є газова труба, що поєднує Західний Сибір з Західною ж Європою: Уренгой, через Помари, до Білорусі, Закарпаття та Польщі, аж до Кельну в Німеччині. Як розповів після фільму режисер, для пересування під час зйомок був придбаний трейлер (авто-дім), в якому знімальна група проїхала весь маршрут двічі: з Німеччини до Сибіру і назад. І хоча назву фільм отримав саме від енергетичної артерії, все не так просто, адже слово «труба» в російській мові також має значення «загибель, кінець». І, нажаль в перекладі (англ. “Pipeline”) ця конотація втрачається.

Неочікуваним виявилась комічна складова: і подвійні назви вулиць в якомусь російському містечку (Дворянська, стара Комсомольська), і розмова ветеранів на 9 травня про замок Горбачова в Домініканській республіці на 300 кімнат, «нашо воно йому треба», і багатьох інших епізодах. Комічність - показана в усьому, в самій сутності нашого життя. А те, що дії персонажів цілком буденні, викликає ще більший сміх. Подекуди – крізь сльози.

Насправді, можна багато говорити про «Трубу», торкаючись різних аспектів – в ньому закладено багато смислів та підсмислів. Але одне скажу з впевненістю – це справжнє кіно, і кожен знайде в ньому щось своє.
Доречі, "Відлуння 86" продовжується: в суботу та неділю глядачам будуть представлені ще 4 стрічки. Більш докладно можна прочитати тут. Я, скоріш за все, піду на 2 покази у неділю.

Трейлер фільму: